Ми цій справі служимо

Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див – книга. У ній весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях людині книга. І завжди цей смолоскип був у руках бережливих, надійних, у ваших руках, дорогі бібліотекарі. Тому зовсім не випадково, у рік тисячоліття літописання і книгодрукування Президент України своїм указом проголосив 30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек.
Саме в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. Тож, як записано в стародавньому трактаті: «Воздамо дяку тому, хто допоміг нам легко пройти крізь складний лабіринт книг.»

Вербна неділя

Вербну неділю, або Вхід Господній до Єрусалиму, в християнському календарі відзначають як одне з найсвітліших свят. У християнській традиції в цей день прийнято згадувати, як Ісус Христос напередодні своєї останньої Пасхи в’їхав верхи на ослику в місто Єрусалим. Народ радісно зустрічав його: співав хвалебні пісні, махав пальмовими гілками і всипав шлях квітами. У завойованій Римом Юдеї пальма була одним із символів чесноти і близькості до Бога. Але у нас це дерево не росте. Зате першою після зими оживає і розпускається верба, тому з давніх часів її гілки використовували замість пальмових. Звідси й назва свята – Вербна неділя.

З когорти мужніх

Багато випало на долю багатостраждального українського народу трагічних, скорботних дат, пам'ять про які до глибини душі пронизує серце сльозами… До однієї з них належить 26 квітня 1986 року…Дня, коли на Чорнобильській атомній електростанції сталася в історії людства техногенна катастрофа планетарного масштабу. Катастрофа, що скалічила життя й долі багатьох мільйонів людей колишнього Радянського Союзу і стала страшною пересторогою для усіх жителів Землі. 

Любарщино, краю мій прекрасний

Вінок садів одяг на себе Любар,

І задививсь у дзеркало Случі.
Бо грають славу працелюбству труби,
І сонце щастя вічно на плечі.
Любар – миліш за тебе світ не знав
Любар – і у серцях цвіте весна.
Любар – тебе ми славим знов і знов.
Любар – в твоєму імені - Любов.

перша нагорода

Що таке мрія, кожен розуміє по – своєму, адже кожен з нас – індивідуальність, що має власні інтереси та уподобання. 

«Верьте в мечту, у нее есть приятная особенность – сбываться !»

А вже Великдень стукає у віконце

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнають народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. В усіх народів існує повір’я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти свого притулку, бо він загублений для свого народу.
Такими словами Байба Олена Миколаївна розпочала огляд книжкової виставки «А вже Великдень стукає у віконце…», яка знаходиться у читальному залі районної бібліотеки. Сьогодні мова піде про Великодні звичаї Українців, які описані в народознавчих книжках, що є у бібліотеці. 

Любарщина – ніжність лебедина, Богом обдарована земля.

 

Весняними стежками – доріжками поспішають до центральної районної бібліотеки читачі на літературно – музичне свято «Любарщина – ніжність лебедина, Богом обдарована земля» приурочене 90 – річчю утворення Любарського району.